Кислотні опади в Україні, та їх наслідки.

Кислотні опади в Україні, та їх наслідки.

14.06.2018

Кислотні опади та їх екологічні наслідки.

Оксиди сірки й азоту, що викидаються в атмосферу внаслідок роботи теплових електростанцій і автомобільних двигунів, сполучаються з атмосферною вологою і утворюють дрібні крапельки сірчаної та азотної кислот, які переносяться вітрами у вигляді кислотного туману та випадають на Землю кислотними дощами.

Термін "кислотні дощі" запропонував у 1812 р. англійський інженер Роберт Сміт у книзі "Повітря і дощ; початок хімічної кліматології". Кислотні дощі виникають в результаті поєднання двоокису сірки та оксидів азоту з атмосферним киснем (рис. 5.5). Фільтруючись у ґрунті, вода кислотних дощів уносить багато поживних речовин, таких як кальцій, магній, калій, натрій. А їхнє місце займають токсичні метали, які під дією дощів стають розчинними і вбивають мікроорганізми, що розкладають органічні рештки, - ґрунт залишається без поживних речовин.

При спалюванні будь-якого видобувного палива (вугілля, мазуту) у складі видільних газів містяться оксиди сірки і азоту. Залежно від складу палива їх може бути менше або більше. Мільйони тонн цих сполук викидаються в атмосферу, перетворюючи дощі у слабкий розчин кислот. Для визначення показника кислотності використовують різні рН-метри, а також електронні прилади. Простим способом є застосування індикаторів - хімічних речовин, колір яких змінюється залежно від рН середовища. Найбільш поширеними індикаторами є фенолфталеїн, лакмус, а також барвники з червоної капусти і чорної смородини. Дощова вода, що утворюється при конденсації водяної пари, повинна мати нейтральну реакцію рН. Проте і в дуже чистому повітрі завжди є діоксид вуглецю, і дощова вода, яка розчиняє його, ледь підкислюючи (рН = 5,6-5,7).

У 70-х роках минулого століття у річках і озерах скандинавських країн стала зникати риба, сніг у горах був сірого кольору, листя з дерев швидко опадало. Дуже скоро ті ж самі процеси помітили у США, Канаді, Західній Європі. У Німеччині, наприклад, постраждало 30 %, а місцями - 50 % лісів. І все це відбувалося далеко від великих міст і промислових центрів. З'ясувалося, що причиною усього цього є саме кислотні дощі. Ґрунт і рослини, звичайно, теж страждають від них: знижується продуктивність ґрунту, змінюється склад поживних речовин і ґрунтових мікроорганізмів. Внаслідок випадіння кислотних дощів на великих площах висихають ліси. Кислота збільшує рухливість у ґрунті алюмінію, токсичного для дрібних коренів, що призводить до пригнічення листя і хвої, крихкості гілок.

Особливо страждають хвойні дерева - вони жовтіють, проріджуються крони, пошкоджується дрібне коріння. А у листяних дерев змінюється колір листя, воно передчасно опадає, пошкоджується кора.

Також великої шкоди кислотні дощі завдають сільськогосподарським культурам: пошкоджуються покривні тканини рослин, змінюється обмін речовин у клітинах, уповільнюються ріст і розвиток рослин, зменшується їх стійкість до хвороб і паразитів, знижується урожайність. Кислотні дощі вбивають не тільки живу природу, а й руйнують пам'ятники архітектури. Міцний, твердий мармур реагує з розчином сірчаної кислоти і перетворюється на гіпс (СаS04). Зміна температури, потоки дощу і вітер руйнують цей м'який матеріал. Історичні пам'ятники Греції і Риму, простоявши тисячоліття, останніми роками руйнуються прямо на очах. Вивчивши нові дані про кислотність опадів, які випадають в різних регіонах Західної Європи, співробітники Дублінського університету (Ірландія) виявили, що найбільш катастрофічною є ситуація у центрі Манчестера (Велика Британія), де за 20 місяців кислотні дощі розчинили більше 120 г на 1 м2 каменю. Місто від цього постраждало дуже сильно.

Страждають від кислотних дощів і люди, які вимушені споживати питну воду, забруднену токсичними металами - ртуттю, свинцем, кадмієм. І тому для порятунку природи необхідно різко знизити викиди в атмосферу оксидів сірки й азоту.

Отже, внаслідок випадіння кислотних опадів у природному середовищі і життєдіяльності людини відбуваються такі негативні процеси:
- знижується врожайність більшості сільськогосподарських культур через ушкодження листя кислотами;
- з ґрунту вимиваються кальцій, калій та магній, що призводить до деградації рослинності і, як наслідок, - до збіднення тваринного світу;
- гинуть ліси (найбільш чутливі до кислотних дощів кедр, бук і тис);
- отруюється вода озер і ставків, у них гине риба, зникають комахи;
- зникають водоплавні птахи і тварини, що живляться комахами;
- активізуються зсуви та селі, спричинені загибеллю лісів у гірських районах;
- прискорюється руйнування пам'яток архітектури, споруд, особливо тих, що побудовані з вапняку й оздоблені мармуром;
- збільшується захворюваність серед людей (найчастіше уражуються очі, органи дихання тощо).