Трансформація кормового ринку України.

Трансформація кормового ринку України.

14.06.2018

Агробізнес України — дуже динамічний сектор. Незалежно від того, виробництво це чи обслуговувальний бізнес, здатність керувати запасами визначає якість кінцевої продукції та ефективність підприємства в цілому. Пропрацювавши на ринку кормів більше семи років, можемо констатувати значну трансформацію ринкових умов.

Якщо повернутися в минуле, в 2010 рік, то підходам тваринницьких комплексів до закупівель сировини для свого виробництва були притаманні хаотичність, неперебірливість у постачальниках і відсутність жорстких вимог до якості вхідної сировини. Далі настав дещо інший період. Велика кількість аграрних підприємств почали користуватися послугами консультантів-технологів, які ставили конкретні вимоги до раціону тварин, що вже не дозволяло використовувати кормову сировину, якість якої не відповідала рекомендаціям. Також перед аграріями гостро постало питання зниження витрат, і з цією метою деякі створили цілі відділи закупівель, для яких дуже часто все зводилося до питання ціни — чим дешевше, тим краще.

Такий підхід часто призводив до того, що в підприємства з’являлась велика кількість постачальників сировини, а це додаткові ризики для виробництва. На наше переконання, управління запасами сировини на тваринницькому комплексі має підтримуватися на таких засадах, щоб забезпечити безперебійну роботу ланцюжка поставок водночас із оптимальною ціною, в результаті чого підприємству вдасться витримати конкуренцію і процвітати. Ринок кормової сировини характеризується постійним попитом і дуже нестабільний з точки зору цін та доступності.

При цьому ризики, пов'язані з великими запасами швидкопсувних продуктів, також високі. Управління закупівлями включає в себе ефективне зберігання сировини від етапу придбання до проміжних етапів і, зрештою, до згодовування тварині.

Існують різні витрати, пов'язані з процесом управління запасами в агробізнесі:

• матеріальні витрати: вартість сировини, закупівля, упаковка і транспортування;

• вартість інфраструктури та витрати на зберігання: системи зберігання, склади, комунальні послуги та обслуговування;

• витрати на ризики, пов’язані з коливанням цін, несвоєчасністю поставок, погіршенням якості вхідного продукту та інше;

• витрати на обробку: обслуговування устаткування, паливо і додаткові витрати.

Якщо раніше фермери, як сказано вище, зосереджували увагу на матеріальних витратах, то сьогодні дедалі частіше мінімізація ризиків, контроль цін і підтримання достатнього обсягу запасів є пріоритетними в ефективній системі управління поставок. Несвоєчасність поставок і посилений контроль якості вхідної сировини з боку фермера привели до того, що на сьогоднішній день розважливий аграрій допускає до себе на ферму обмежену кількість постачальників. Найчастіше він обмежується двома-чотирма надійними, за його критеріями, постачальниками.